В настрої прокинувсь вранці,
За роботу взявсь Мартин:
Почепив на дверях в рамці
Гарне слово «КАРАНТИН».
Хотів ще додати дещо,
Щоб було, як оберіг…
Із цих пір проклята теща
Вже не ступить на поріг!
А дружина, як сказилась:
-Мою маму не пускать?
Та таке і в сні не снилось,
Щоб командував тут зять!
Відкидай погані звички,
Ненависть тебе заїсть,
Мама в масці, в рукавичках,
Не зараза це, а гість!
Подивись на себе, хлопче,
Ні в ворота ти, ні в тин,
Обсервації він хоче!
Обізвався тут Мартин:
-Віспу людство побороло,
Скарлатину, чуму й тиф,
І холера захолола,
Залишився один тип:
Теща - це смертельний вірус
І рятунку тут нема,
В цьому є великий мінус -
Катастрофа світова.
Я в закон додав би дещо:
Вихід в зятя є один -
Ізоляція від тещі
І довічний карантин!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874269
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2020
автор: Катерина Собова