Наступний  день,  чи,  точніше,  наступна  ніч,
і  вітер  гуляє  по  пустоті  узбічь.
Когось  нагадало?  Як  ти  -  на  межі  протиріч,
блукаєш  тут  заревом,  маревом,  тихим  гомоном...

А  ніч  все  минає,  за  нею  ідуть  часи,  
розвіються  вслід  за  ніччю  її  голоси,
не  буде  ні  зір,  ні  комет,  ні  тої  краси,-
а  ти  залишайся  у  клітці  ледь  чутним  стогоном...

З  нової  сторінки...  Води  назад  не  втече,
і  сонце  вже  скоро  проміннями  запече,
і  демони  знову  руку  кладуть  на  плече  -  
тебе  зазивають  і  манять  іти  за  ними.

Та  ти  не  боїшся,  ти  ж  знаєш  правду,  мабуть...
Ти  знаєш,  чому  вони  всі  так  до  тебе  йдуть?
Вони  -  не  навколо...  Вони  всі  в  тобі  живуть...
Ти  -  їхня...  Чого  ж  ти  не  хочеш  зробить  їх  своїми?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874260
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2020
автор: MYSTERIUM