Полощуть крила білі лебеді у річці,
Тонкі їх шиї уже вимиті давно.
О, як хотілось їм лишитись в юнім віці,
Та це нікому, ще нікому не дано!
Приспів:
Вони кохались самовіддано, до болю,
І добре так було обом у самоті…
Хто зустрічавсь хоч раз із справжньою любов’ю,
Пізнав той радощі і щастя у житті.
Гроза весняна тихі води розтривожить,
Веселку кине, мов казковий диво-міст.
Без неба й волі жити лебеді не можуть,
Тож до веселки вони в парі піднялись.
Приспів: 22.08.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874236
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2020
автор: Ганна Верес