Я лагідне перо із крил твоїх,
Ти знову для віршів моїх основа,
Та ідеальною здається мова,
Тих фраз offline так голосно німих.
Пір'їнка я, у вітерця в полоні
Один лиш страх - холодний бруд калюж,
Я намагаюсь втриматись чимдуж
І падаю в твої міцні долоні.
Так, я перо, і не зітреш чорнила
Хоч ти не раз стирав свої слова.
В моїм коханні – тиша грозова.
Я – твоя частка, я тебе зцілила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874234
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2020
автор: Ася Оксамитна