Сяє в далині вогник у вікні,
Опадає листя на тополі…
Зрозумій мене і пробач мені,
І прошу: не випробовуй долі.
Ти не почуєш болю і жалю
За тим, що нами уже втрачено.
Не дізнаєшся, як палко я люблю,
Як тяжко вразило мене побачене.
Нехай же дні минають як роки,
Та серце дише вогняним запАлом.
Ти доторкнешся до її руки –
Й заб’ється моє серце так невдало…
І усміх зникне твій, як зрозумієш,
Що одиноко, тяжко мені в світі.
Але повір, нічого тут не вдієш –
Ні ти, ні я у цьому не в отвіті.
Опадає листя на тополі,
Сяє вогник у твоїм вікні.
Я прошу: не випробовуй долі –
Повертайся! І пробач мені…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874150
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2020
автор: Білоозерянська Чайка