Сади стоять у молоці
несамовитого буяння,
неначе перші миті ці
переживають як останні.
І вишні як на виданні,
і, наче, на весіллі сливи,
зарожевіли яблуні...
На урожай чекають ниви.
Упали рятівні дощі –
усього сущого основа,
всього живучого обнова...
Живу молитвою душі,
яка подужає чужі,
бо небо чує рідну мову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874030
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.04.2020
автор: I.Teрен