Мене матуся вчила вишивати,
У руки голку з нитками дала.
На білім полотні розквітли маки,
Волошками стежина пролягла.
Перейняла від мами ту науку,
Нитками малювала полотно.
Не відчували втоми мої руки
І сіялись стібки немов зерно.
У візерунку рушники біленькі
І скатертина в ружах на столі.
Я вдячна мамо, так тобі рідненька,
За цю науку, що дала мені.
Радію моїй першій вишиванці,
Бо ціле поле з квітами на ній.
Я одягну її сьогодні вранці,
Цілунок подарую мамі свій.
Вона - моя любов найкраща в світі,
Вона - моє тепло, що у душі.
І скільки на землі цій буду жити,
Матусю, буду вдячна я тобі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874011
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.04.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)