Ой, ти, сивая зозуле,
Ти мені наворожи,
Я вже знаю про минуле,
Про майбутнє розкажи.
Як ми житимемо далі,
Коли скінчиться війна
Та хвороби нас минали
І дитячий сміх лунав?
А зозуля відповіла:
-То залежить все від вас,
Кожен візьметься до діла
І не гаятиме час.
В домі наведе порядок,
Буде в полі сіять хліб,
Приведе усе до ладу
У державі у своїй.
На чуже він перестане
Грішним ділом зазіхать,
Ось тоді може й настане
Мир у душах і серцях.
Птаха крилами змахнула,
Голосне її ку-ку
Усе тихше й тихше чулось
Вже на іншому кутку.
Знову стане хтось прохати
Ту зозулю погадать
І вона усе кувати
Буде й роки рахувать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873889
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський