Я час, я небо, я єдина повість,
Я той, хто прочитав себе до дна,
Я увірвався в дику невідомість,
І встав з колін, згорівши раз до тла.
Я міг блукати, міг не повертатись,
Та маю сили плакать, як дитя,
І втерши сльози, відчувати радість,
І смакувати пристрасті життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873861
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2020
автор: Невідомська Вікторія