Мої крила порвались, як мокрий папір,
В душу ніжно без стуку вривалась весна.
Тут усюди ретельний природний добір,
А найгірше - сьогодні немає вина.
Білі вишні цвітуть, ніби їм все одно,
І заглядає в чашку прозора блакить.
Я хотіла би просто піти по вино,
Але ще не так сильно болить.
Не дурманить квітневий п'янкий аромат
Розум вперто нав'язує купу вузлів
Я читала, що люди п'яніють від втрат.
Я не з них. І мій розпач іще не дозрів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873841
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 28.04.2020
автор: Cherry tree