Восьма вечора, а ніби ніч глибока.
І не чути звуків, і не йде людина.
Світлих вулиць мало, більшість темноокі.
Місто заніміло, суто карантинне.
Кожен в себе дома, там гуляє тиша.
Хтось уже куняє, інші - в Інтернеті.
Правду і неправду пробігає "миша"
Хто як хоче грає на своїм кларнеті.
Вірус поглинає, хворі у лікарні.
Недостатньо масок, захисних костюмів.
Ніби ніж безжально, лікарів щось крає.
Ще пливе "Титанік", а вода у трюмі.
Йдуть бої словесні про вакцину й вірус,
Хтось жадає влади і пліткує вміло.
Світові афери. Де ж поділась віра?
Людськість в карантині, дух її вже тліє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873783
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2020
автор: Світлая (Світлана Пирогова)