(І весною про осінь пишеться...)
А нічка на ладан безпомічно диха –
світанок на хвіртку злетів когутóм.
Скривилась від диму ранкового стріха –
вже в’ється над комином сивим джгутом.
Муркоче в пічурці розніжено котик.
Зібралася бабця доїти козу.
У вікнах шибки, ще вологі на дотик,
стирають фіранкою з виду сльозу.
Звіряє годинники радіоточка,
в розріджену синь задивилась герань:
самотній сусіда – роз’їхались дóчки –
кудись чимчикує в довколишню рань.
Сплітає світанок щоденну основу,
осінніх пейзажів розводить печаль.
Лежить на ослінчику майже готова
із білої вовни невісточці шаль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873775
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2020
автор: Галина_Литовченко