Час грається з нами, як кіт із мишами.
І тільки в утопії миші перемагають кота.
Ми — могутні й нездолані. Теж утопія.
Людська істота — вразлива й слабка.
Що у вас із відчуттями?
Як вам час на дотик, на запах, на смак?
Мені — невловимий.
У піжмурках — справжній мастак.
Вкритий ідеями, як мохом вологий ліс.
Безліч протиріч. Компроміс між
хитрих сплетінь загубився.
Істинна істина — все тече, все міняється..
Земля відтепер швидше навколо осі обертається.
І час замінив запчастини.
Щоб мілісекунди, вірні солдатики, гнали людей у спини
Стрімголов. Чимдуж. Безупинно.
А може досить заганяти себе в кути
підібгавши хвости, лякаючись загрозливих дедлайнів?
З року в рік — новий настінний календар,
блукання серед зомбованих примар, і пошук всюди крайніх…
Гра ставок «хто кого», ненадійний партнер.
Сподівання на виграш — витвір ілюзій.
Безглузде змагання завуальований маневр.
Епілог боротьби — пастка агоністичних конфузій .
Рятівна лазівка — пошук прометеєвської ніші,
Вогню серед тьми й морозів,
Квітів серед терня й будяків.
Твій компас — серце, кожен стук його то слово віще
Прислухайся, і знайдеш все, чого хотів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873690
Рубрика: Нарис
дата надходження 27.04.2020
автор: Іладія