Вина ковток. Й поллється сповідь
Відкриються теперішнім зашорені вуста
Ран старих вона не заспокоїть
Зате постануть спогадів міста
Він розповість їй як кохає досі
Її єдину, неповторну, неземну
Її образ, мов маяк в Фаросі
Не дав йому піти на мілину
Поцілувать її, то мрія сокровенна
Або хоча б торкнутись тендітної руки
Вона, мов Всесвіт інший, незбагненна
І недосяжна та далека, як зірки...
Вона прослухає уважно монолог
І відповість усміхненим мовчанням
Бо час в романі написати епілог
Де кожне речення просякнуте прощанням
©Леся Приліпко-Руснак, 14.03.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873670
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2020
автор: Леся Приліпко-Руснак