На семи вітрах відгулялося,
Моє літечко відсміялося,
Відкохалося, відлюбилося,
По чужих стежках розгубилося.
Віджурилорся, відсльозилося.
На семи вітрах розлетілося,
Відгрішилося, відмолилося,
А життя пройшло, мов наснилося.
Бачу я тебе в кольорових снах,
Свою молодість в росяних степах.
Я зустрів тебе в золотих житах,
І летів туди на семи вітрах.
Заміта мене у лихих снігах
Літа стеляться по глухих ярах,
Душі холодно на моїх шляхах,
Втратив я тебе на семи вітрах.
Не відчув тепла у чужих руках,
Я шукав тебе по усіх світах.
Серце зболене огортає страх,
Заблудився я у семи вітрах.
Через сум років, через пил доріг,
Все одно прийду я на твій поріг,
На семи вітрах все одно знайду,
Ти чекай мене, я до тебе йду...
Віщий сон приснивсь, так і збулося,
Ти на мій поріг повернулася!
На семи вітрах я тебе знайшов
Майже пів життя я до тебе йшов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873505
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2020
автор: Микола Нагорний