О, весно, відігрій мою душу,
Хай проміння накриє печалі,
Бо сама я цей камінь не зрушу
Щоб віднести його у провалля.
Дай мені ще тепла хоч краплинку:
Для молитви сердечної треба,
Щоб не криком минулому в спину,
А словами прощення у небо.
Знов душа відчинила б віконце,
У світанок злетіли би круки.
У жовтенькому платтячку сонця
Йшла б з любов’ю у літо за руки.
Фото з інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873494
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2020
автор: Олеся Лісова