Він плакав у мені,
а я - у ньому,
і повінчала злива нас навік…
Бувало гірко.
Хтілося додому.
І не спиняло серце диких рік...
Тривав наш танець довго і врочисто.
Душа ловила смуток і кураж.
Котилося з грудей живе намисто,
потоки слів виходили в тираж...
У серці зріла благодатна тиша,
даруючи веселці кольори.
...А біля брами підіймала вишня
у чисте небо білі прапори.
З книги "ЧАС КУЛЬБАБ" (2023)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873436
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2020
автор: Ірина Білінська