Так давно кинув палити
Але досі видихаю той дим
Так давно кинув мріяти
І тому залишився один
Мов вуаль на очах уночі
Плачуть окровавлені мечі
Що зуміли крізь серце пройти
Хоч і не мали на те мети
А на очах ще густіша вуаль
Мов пастка великого павука
Не пройти її мені на жаль
Ще і меча відчуває душа
Я давно не палю на балконі один
Там мрію про завтрашні дні
І лишаю очищенні мечі
Тобі...
У собі, у собі, у собі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873397
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2020
автор: Андрій Толіч