Не плачте, очі... Гірко. Знаю.
Хмарина в небі попливла.
Вона мов ніжна біла квітка.
У білому цвіту й земля.
Не плачте, очі... Подивіться.
Цвіте черешенька мала.
Здається, сон усім нам сниться.
На світ ми дивимось з вікна.
А як проснемось... Що побачим?
Чия у тім буде вина?
Бо ж декому, мабуть, не спиться.
Була б то Силонька Ясна.
Розсіє тьму вона й росою
напоїть щедро білий цвіт.
Так дивно... сон один і той же
з віконця бачить увесь світ.
Якщо не сон?.. То що насправді?
Що відбувається? Скажіть?
То певно час такий, що всіх нас
вчить берегти життя й любить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873386
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.04.2020
автор: Надія Башинська