Минає день і ніч, пора міняє пору,
І день вже догора, і кому ставить знову…
А Серце все ніяк угамувать не хоче
Затерпший біль розлук. І по ночах шепоче...
Тихенько скиглить знову, вмивається сльозами
І вибачення просить наївними віршами.
Прийшла б до тебе, Серце, надала б допомогу,
По що ЙОГО обрало і б’єшся ти для НЬОГО?
Тепер терпи до скону, зализуй рани, БИЙСЯ!
Облиш свої прокльони і знову СМІЙСЯ, СМІЙСЯ!
Радій, що Ти ще можеш солодко так боліти,
Розпечене коханням зумій себе зігріти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873116
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2020
автор: Vita D.