«Серце людям віддай, душу – Богу,
Честь і совість – залишиш собі», –
Такі чути слова мала змогу
Я від батька, коли у журбі
Залишала поріг отой, отчий,
Де і слово, і перший мій крок,
Найрідніші де матері очі
У молитві до Бога й зірок
Все про долю щасливу благали,
Допомоги просили дочці:
«Між людьми будь людиною, Галю,
Пам'ятай настанови оці.»
Пролетіли літа й люті зими,
Буревії життєві трясли,
І жила, й працювала із ними
У чеканні добра і весни.
І хоч осінь на скроні упала,
Не забуду батьків настанов,
Як би всім вони в душу запали
І життя повторилося знов,
Все було б набагато простіше,
Ми б шукали в житті інший сенс.
Ти і я були б теж, мабуть, інші,
Тільки треба повірити в це.
09.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872948
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2020
автор: Ганна Верес