Вам ції печалі не збагнуть-
Як весна скресає серед січня,
Як чарує магія обличчя,
Яке завтра змушений забуть.
Як чуття прорвуться напролом,
Як ріку шалену зупинити,
Як справлять покуту і молитву
За гріха, якого не було.
Як водить щоденно на розстріл
Запізнілі радощі й надії.
Тільки сивина отак уміє
Жалкувать о втраченій порі.
Тамувать бажання і мовчать
Осягнувши нездійсненність мрії.
Я тобою сам переболію.
Ти нічого не повинна знать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872908
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2020
автор: Зелений Клин