Дме вітер, ох який холодний
На цвіт дерев і перший лист
І вірус, наче звір голодний
Життя міняє звичний зміст.
Щодня у пошуках поживи
По наших долях, навпростець,
В весну привносить корективи,
Надіючись, що світ вже мрець.
Нічим заразу не спинити.
Стоїть з мечем земних гріхів.
Дай, Боже, серцем відмолити
Спасіння віднайти шляхи.
Всім разом стати злу на горло,
Стерню засіяти добром,
Аби любові пісня горда
Біду відводила щитом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872887
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2020
автор: Олеся Лісова