Хочеться, щоб зникла реальність кожної війни.
Наче б не існувала вона на нашій Землі.
Навіть не віриться, що ми у полоні вини
Перед тими, хто жив і йшов на смерть, в бою поліг...
Вже давно відгриміла та Вітчизняна війна.
Змінюються покоління солдатів країни.
Кров жива пролита за перемогу...Знов весна
Неспокійна, бо на Землі бентежно й понині.
І при думці, що зло коїть не вперше людина,
Коїть споконвіку не раз, стискається серце,
Каламутиться розум, плаче кров*ю калина.
Спокій зневаживши, страх ворог незримий несе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872783
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.04.2020
автор: Маг Грінчук