І знову вишні зацвіли в саду,
Неначе вельон одягли весною.
І я до них, немов у юність йду,
Полюбуватись чистою красою.
До цвіту я губами припаду,
Неначе перший раз дівча цілую.
І в мить таку в життя роки вкраду,
І знову чуба в чорне пофарбую.
Тут пахне медом і гуде бджола,
Легенький вітер пелюстки зриває…
Тут кожна вишня наче молода,
Слова любові небу посилає.
Коли їх вельон заберуть вітри,
Тоді всі вишні одягнуть коралі.
І загоряться вогником дари,
Вишні червоні одягнуть вуалі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872764
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.04.2020
автор: Віталій Назарук