В моїм житті будь сонечком строкатим,
що піднялось з моїх м’яких долонь
до зірки попід зводом синюватим,
куди дивитись буду в час безсонь.
Ти блискавкою будь мені нічною,
котра на мене падає згори,
душа моя хай стане вогняною
і кожна ніч, мов ясний день, горить.
Ти грішницею будь, і будь святою,
то з гнівом, то з сердечністю в очах,
та залишайся ти завжди такою,
хоч часом [u][i]дуже[/i][/u] гірко по ночах.
Гірке кохання хай мене сп’яняє.
Від давніх виноробів знав завжди,
що істинне вино гіркоту має.
Тож ти вина солодкого не жди.
Евтим Евтимов
Горчиво вино
Бъди в живота ми като калинка,
излитнала от топлата ми длан
към някоя звезда под свода синкав,
в която винаги ще бъда взрян.
Бъди една светкавица голяма,
която нощем пада върху мен,
душата моя да превърне в пламък
и всяка нощ да светя като ден.
Бъди и грешна ти, бъди и права,
бъди и с гневни, и с добри очи,
но остани си всякога такава,
дори когато [i][u]много[/u][/i] ми горчи.
Горчива обич нека ме опива.
От старите винари още знам,
че истинското вино е горчиво.
За подсладено няма да те дам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872574
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 18.04.2020
автор: Валерій Яковчук