Тепер я Воїн! Жінка- воїн!
Тепер мій пульс в зап'ясті-часі!
Тут трохи парко, бій беткоїн,
Розподіл круп у біомасі..
Тепер я Воїн! Жінка з списом
Тримайся, друже, я не плачу!
Я відмолилась, майже лису
Я Україну! ..Не побачу!
Не побачу і не почую
Голос тихий, зітхання лелеки
Все розквітне, тут заночую..
Голуб мій, я далеко, далеко..
Спочивальні! Отруєні блиском
Тепер Воїн Я! Я не жінка!
Я зіжму, хай він звір,хай з писком!
Та згадай мене, Ді..я з тиском..
Я вбивати його не хочу,
Та я вирву із грудей серце
Його жадібне і спітніле
Він вогню бажав, рису з перцем..
Він бажав землі, слав капкани
Він наносив мені всюди ранив
Він топтав під ногами обличчя
Він подумав я зватиму ,,паном?"
Тепер я Воїн! Я не жінка!
Моя скарбниця повна Злата
Та, я чекатиму на постріл
У його сріблених палатах..
Він може встати, озирнутись
Може вдягнутися в бермуди
Я відпускаю, задихнутись
Посеред ночі, серед люду
Героїном..
Тепер я Воїн!
Йтиму далі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872514
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2020
автор: Ольга Ратинська