Спогад-сполох
А Ви для мене ніжно-молода.
Цей німб не полишає Вас донині.
Вертаюся у пройдені літа,
Наснажуюся дивом воскресіння.
…Я щойно скинув чоботи й мундир
І світ заклично розкривав обійми…
Весняної жаги вогонь і дим
Викрешувавсь всуціль підступним змієм.
І раптом на чуттів палкі ножі
Холодна і отямлююча купіль:
Понад усі фантоми й міражі –
Лиш Ваші очі – звабно-недоступні.
Із траси на крутому віражі –
На узбіч, у кювет, до чорта в зуби…
Між нас лягли незримі рубежі,
Де я чужий, неприйнятий, не любий.
Та попри все – оцю осяйну мить
Закарбував екран моєї долі.
Й коли мене догонили громи –
Вона наснагу дарувала й волю.
І жевріє жаринка між золи,
Змиває хвиля роки і загати…
Як добра фея Ви мені були.
Та Вам про це не довелося знати…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872300
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2020
автор: Зелений Клин