Якби я цвіла між злаками,
У полі тремтіла іскрою,
То ти проросла би маками,
Із серця мого розстріслого.
Якби я розлилась річкою,
З колінами та порогами,
Ти б звилась у небо стрічкою,
Усіх кольорів, що Богові.
Якби спалахнула зіркою,
Що Землю віками грітиме,
Веснянками, мов відміткою,
На щічках ти вмить розквітла би.
А раптом світила б місяцем
На благо всього не вічного, –
Ти б в хвилях, що в морі бісяться,
Родилась припливом ввічливим.
І хай – ти моє продовження,
Спасіння моє і губище –
БУЛА ти вже до народження,
Мене ж до твого НЕ БУЛО ще.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872060
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2020
автор: Юлія Мальована