Господи, ти усі наші гріхи на себе узяв, за нас
страждав і на хрест пішов. О! Незбагненна тайна вічної
любові. Твоя жертовна любов змушує нас замислитися
над змістом життя.
Людоньки, не відвертаймося від Господа Бога, бо
до загибелі веде дорога. Щоб зустріти світанок нового дня,
щоб життя не було як маячня, щоб у серці святе зберегти -
треба йти, йти за Христом, бо дорога від Бога - у нікуди
дорога. Смирення, милосердя, серця доброта і уповання
на Господню волю і... щастя завітає в нашу долю. Надмір-
на надія на власну силу може захмарити сонячну днину.
Стій! Зупини, людино, беззаконня свої, бо гнів Божий
відчуєш на собі. Далі йти немає куди. Палає земля. Сама собі
готуєш пекло.
Зупинись! І війна, і постійний страх перед пандемією-
уготоване пекло.
Стій! До Господа взивай, про прощення благай! Це наш
час, час покаяння, прощення, навернення і покути час.
Нинішні події прискорюють час.
Господи, прийми, як блудних дітей, ти нас!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871993
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2020
автор: яся