Мій рідний край… Не передати словом,
Яка краса, захована у нім.
Тут вишиванка, рідна моя мова
І сокіл – символ в небі голубім.
Вишні в цвіту, неначе наречені.
На урожай ожина вже цвіте.
Серця дівочі - почуттів мішені,
Це та Волинь, в якій усе святе.
Я так люблю Волинь, але не тільки,
В ній є людина, що давно люблю.
Милуюсь, як вдягає вона шпильки,
А негаразди всі перетерплю.
Пролине час - всі шрами зарубцює
Я поведу кохану до вінця.
Та головне, що люба серцем чує,
Що я із нею йтиму до кінця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871937
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2020
автор: Віталій Назарук