Руками зимними згребли в обійми стіни,
Вдягнула маску Мона Ліза із картини.
Лиш сонця пальчики-промінчики крізь ґрати –
В кредит життя твоє, розділене на рати.
Страх і умовності, і втрачена реальність,
Як дим густий в трубу, – в безмежжя віртуальні,
Коли не тут, а там – " у вир із головою",
Росте потенціал, що виплеканий грою.
Скрипить старенький млин в уста землі безводні,
Відкрився бурґер кінґ для черги із голодних.
Гатиться дужий цвях повільно в домовину.
Зриває світу дах, стирає грою днину.
13 квітня 2020
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871907
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2020
автор: палома