Ось уже і квітень на порозі
Розкидає ніжно-білий квіт,
А душа зібрати вже не в змозі
Тих минулих, незабутніх літ
Вони вже розкидані по світу
Тихо причаїлись в тих місцях,
Бо також зібрать не можна й квіту
У отих вже прожитих літах
Потім десь осяде і легенько
Близько пригорнеться до землі
Буде сумувати все тихенько
Мовчки все лежати у імлі
Але квіт появиться весною
Знову зачарує дивосвіт,
А літа злетять у вись юрбою
Лиш лишать слідочки милих літ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871816
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик