Прорвався промінь крізь кушлату хмару,
Вдягла берізка сріблену вуаль.
На мить здалося, що вівчар отару,
Ген-ген, погнав за сьоме небо вдаль.
Нічна проливень прошуміла містом,
Земля ожила, ранок захмелів.
Зраділий шпак горланить пісню свистом,
Гудуть між листям бджоли та джмелі.
Клубчасті хмарки, мов цукрова пудра,
Осипали тополю в білий пух.
Питаюсь в неба, чи природа мудра,
Вдягла на літо вовняний кожух?
Кружляє пух. Довкіл сяйні нотатки.
В дрібний горошок зріє вишні плід.
Здійнялись парашутики-кульбабки,
Згубився травня білосніжний слід.
Навкруг природа ніжно лебедіє.
Лелека в дзьобі гілочку несе.
В гнізді з-під крил голівонька біліє,
Немов на крúжмі* лелеча мале!
[i]Крúжмо* - біле простирадло або рушник,
в яке обгортають при хрещені людину.[/i]
25.06.19 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871796
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2020
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА