Лелека

Я  заплющила  очі  ,  і  знову  туман,
Він  веде  у  безодню  ,  далеко...
Там  немає  підступності  ,  горя  й  оман,
Лише  білий  красивий  лелека  .

Та  безодня  -  дитинство  ,  там  віє  теплом,
Там  осики  зростають  тремтячі.
Я  сиджу  за  кухонним  кривеньким  столом,
Проживаю  знов  ро́чки  дитячі  ...

Вибігаю  надвір  -  там  панує  весна,
Свіжа  й  лагідна,  тепла  й  тендітна  .
Пригорнула  мене  черемха́  запашна,
"Гей,  привіт!"  -  кличе  птаха  привітна.

Я  біжу  по  городу,  сльози  вже  на  очах,
Так  люблю  я  життя  ,  так  кохаю  безмежно!
Я  весною  ніколи  не  сплю  по  ночах  :
Від  пісень  солов'я  була  з́авжди  залежна...  

Знову  ранок  .  Раптом  чую  я  той    аромат  
Тих  млинців  ,  що  пекла  завжди  мама.
Пробігаю  крізь  холод  суворих  кімнат  -  
І  радію  сніданку.  Вже  немає  ні  граму  !  

Ми  прийшли  до  бабусі,  в  сусіднюю  хату.
Знову  чую  тепло  таких  рідних  сердець.́
Бабусину  хустку  нап'яла  строкату  
Й  побігла  я  пасти  слухняних  овець  .

А  після  роботи  бабуся  нас  кличе  
З  кози  молока  скуштувати  разок.
Над  нами  косяк  пташечок  десь  курличе,
Від  щастя  свічусь  ,  як  герої  казок  .  

Я  вже  не  дитина  .  Рушаю  туди  ,
Де  дорога  чекає  далека  .
Та  думкою  я  ще  в  дитинстві  завжди,
Там,  де  білий  красивий  лелека  ...l

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871702
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 12.04.2020
автор: Катерина Колодяжна