Весняний дощ стукає у двері,
І шелестом гуляє за вікном.
Пишу свої мрії на папері,
А долю вишиваю бурштином.
Дощ розкидає холодний бісер,
Його струмені біжать в потічок.
Збиває пилюку наче міксер,
Купає у річці твій рушничок.
Навіщо стукать у безнадії,
І все, що було давно вже втекло.
Пилом припали вчорашні мрії,
І нам не склеїти розбите скло.
Не для тебе тепло у кімнаті,
Любов була і її вже нема.
Кохання, розпалити нездатні,
А нашу любов згасила зима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871538
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2020
автор: Віктор Варварич