Ти пророк свого народу,
Правду гірку ти писав,
Якби ти знав, що нашому народу
Начхати на твої слова.
.
Байдуже йому на Бога,
Продажним і гріховним став,
Обрав собі дурня по приколу,
Дурень Україну майже вже продав.
.
Плаче мати, що чекає сина,
Молить Бога, плачучи,
Щоб вернулася жива дитина,
А не їхала в труні...
.
Мати Божа також плаче,
Відчуває їхню біль,
Знає, яка велика втрата,
Коли мертвий лежить твій син.
.
Вона з Богом споглядає,
Прикриває воїнів,
Бог в раю синів чекає,
Славних і хоробрих героїв...
.
А вони вже біля Бога,
Він їх ніжно обійма,
Ви не думайте, що вони забули,
Їх і там турбує ця війна.
.
Вони моляться і захищають,
Молитвами своїх братів,
Поки ненаситні в кишені ховають
Гроші українських дочок і синів.
.
Напихають і побільше,
Вже пуста стає казна,
А на Сході України,
Точиться пекельна боротьба.
.
А той клоун всім голосить :
"Надо перестать стрелять",
Аж всередині всю трусить,
Там наші солдати, як мішень стоять?
.
Вони, клятий жиде, мають,
Стати на коліна там?
Ви прокиньтеся, одурені,
Він вже майже нас Росії здав.
.
Ой, Тарасе, жаль тебе немає,
Ти б тим дурням показав,
Що не ворог нас вбиває,
А народ себе калічить сам....
.
Гірко плаче Україна,
Бо втрачає рідний цвіт,
Нам потрібна земля рідна,
Не потрібен увесь світ.
.
Нам потрібна міцна віра,
Нам потрібен в житті Бог,
Я не прагну діалогу,
Мені більше до вподоби монолог.
.
Можете казати, що дурна я,
Що я порохобот.
Але не потрібна мені ваша Росія,
Я іду за свій народ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871457
Рубрика: Присвячення
дата надходження 10.04.2020
автор: Юля Блаженко