Вервечкою рожеві сни передсвітань
Майнули тихою молитвою до сходу.
Угору пнеться рання по́зелень клечань,
Нового дня круті здіймає Всесвіт сходи.
До обрію льонів квітує Божий лан.
Зір заспокоєння шукає в ясносині.
Пополотнілий, в землю втупився тимпан,
Як ми над прірвою йдемо по волосині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871347
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2020
автор: Valentyna_S