Пустота без Бога



Пустота  без  Бога

Пустота  у  душі,  пустота...
Не  кажи,  що  не  маєш  її,
Бо  ти  ходиш  у  темряві  зла,-
Так  проводиш  життя  без  Христа.

Часто  серце  і  плаче  й  болить,
Сумнів  душу  твою  розриває,
Але  маска  обличчя  "красить",
Біль  сердечний  вона  прикриває.

Хоч  радіють  й  сміються  уста,
Душа  ж  стомлена  тужить  й  шукає,
Хто  б  поміг  їй  й  подав  співчуття?,-
Те,  що  так  їй  не  вистачає.

Не  кажи,  що  тобі  всеодно,
Не  цікавить  насущне  питання:
Що  ж  то  буде  за  гробом  дано?-
Є  в  душі  кожній  дане  жадання.

Хоч  спотворена  людська  душа,
Все  ж  жадає  Створителя  свого,
Й  як  раніше,  як  чиста  була,
Знову  прагне  до  Бога  Святого...

Пустота  ця  -  важка  пустота,..
Наповняла  колись  й  моє  серце,
Та  коли  я  пізнала  Христа,
Бог  подав  мені  новеє  серце.

Він  загоїв  усякий  мій  біль,
Злікував  понівечені  рани,
І  направив  в  небесную  вись
Привідкривши  Свої  благі  плани.

Та  найбільше  -  простив  весь  мій  гріх
І  душа  вже  не  мучиться  в  ньому,
А  іще  дати  смілість  Він  зміг,
Смерті  вже  не  боюся  я  тому.

Пустоту  у  душі,  пустоту,
Не  заповнять  ніякі  розваги,
Бо  це  місце  належить  Христу,-
Та  ти  це  не  береш  до  уваги.

За  тебе  Іісус  умирав,
Щоб  тобі  дарувати  спасіння,
На  Голгофі  Він  там  постраждав,
Щоб  й  тобі  дарувати  нетління.

Так  давно  Бог  тебе  полюбив,
І  так  міцно  Він  любить  й  до  нині,
Він  так  хоче,  щоб  ти  не  грішив,
Перемогу  дає  Він  у  Сині.

Слід  прийти  лиш  тобі  до  Христа,
Й  лиш  Йому,  все  як  є  розказати,
Він  один  розуміє  серця,
Й  тільки  Він  може  їх  лікувати.

Якщо  ти  в  покаянні  прийдеш
Й  впадеш  низько  до  Господа  Бога,
Та  Ісуса  у  серце  приймеш,
Стане  впевнена  твоя  дорога.

Радість  Він  не  земную  пішле,
Що  живе  не  в  обличчі,  а  в  серці,
Гріх  усякий  з  душі  Він  здійме
І  дасть  нові  бажання  у  серці.



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871264
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 08.04.2020
автор: Лілія Мандзюк