Цвіте наш сад, життя буяє,
А жалість душу розриває.
Віталі рідного не має,
Вже вічним сном він спочиває.
Із серця спогади зринають,
Як разом сад ми доглядали.
В останній день свого життя
Ти турбувався ще про сад.
І та черешня розцвіла,
Що ти їй крону формував.
Бутони груша розкриває,
Тебе ж, мій сѝночку, немає.
Рояться бджоли, квітнуть вишні.
І ніби кличуть, щоб ти вийшов.
Бо ти їх добре доглядав,
І обрізав, і поливав.
А може ще вони згадали,
Як тебе з двору не пускали,
Щосили віттями тримали,
Коли ти йшов в останню путь,
Це їм ніколи не забуть.
«Віталін сад» - кажу я людям,
«Його ніколи не забуде».
Це пам'ять про його життя,
Йому не буде забуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871253
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2020
автор: Ганна Темна