Порожній парк, сумуючі лавки,
Хтось наче поробив моєму світу.
"Ногою однією" вже у літі,
Весна не розвесняється таки.
"Від розуму" в нас "горе" не дарма,
Колись "склепав" якийсь розумник вірус.
Тепер уся надія в нас на віру,
Бо сподівань на інше щось — катма.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871249
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2020
автор: Патара