Пора вже люди стати на коліна
І в Господа проще́ння попросить.
Признати у душі свої провини,
Господь почує вас й благословить.
Задуматися вам пора вже люди,
Що у житті ви робите не так.
Ви подивіться, скільки злоби всюди,
Подумайте, хто робить цей бардак...
Горять ліси, палають сухостії
І це усе робота ваших рук.
А як же добрі і завітні мрії,
Невже вас не тривожить серця стук.
Згадайте, як було в часи колишні,
Куди не глянеш тиха благодать.
Були озера й ріки такі чисті,
Тепер вони так болісно кричать.
Міліє Світязь, висихають ріки,
У смітті потопає океан.
Довкола зсуви і брудні потоки,
Земля страждає від болючих ран.
Пора вже схаменутися вам люди,
Задуматись, над цим життям, що є.
Скажіть, що ж для нащадків наших буде?
Якщо тепер усе ми попсуєм.
Чи будуть в щасті жити наші діти,
Чи хватить їм води на цій землі.
Чи внуки будуть й правнуки радіти,
І чи курликнуть в небі журавлі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871220
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)