Як ніч вдягне́ свою важку хустину,
А місяць їй сплете легку вуаль,
Тебе не кликну на п'янку́ гостину...
Чи то на щастя, може, чи на жаль.
Ти постоїш скуйовджено хвилину,
Складеш долоню сильну в ніжне "па".
Я зненави́джу нічку горобину
І десь на пле́чі всядеться журба.
Не знаю, де подів кирпатий зорі,
Я би до них вимірювала даль...
Нема того, що в радості і в горі...
Нема того, що в бідності, на жаль...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871140
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2020
автор: Галина Яцків