Диктатура – міраж чи реальність?
В мене не було наміру оприлюднювати цю історію, адже вона здавалася спочатку моєю приватною справою. Та наступні події почали вимальовувати певну тенденцію, що і спонукало поділитися з вами своїми спостереженнями.
А все почалося з того, що дев’ятнадцятого березня, з огляду на події, якось склалися у невелику віршовану форму слова, які я проілюстрував заставкою з інтернету, –
А в Україні пандемія вже давно –
«Коронавірус мізків» її звати!
Розпочалась з кварталу і кіно,
Крім хліба, дурням, треба ще поржати.
Тепер сміятись будемо до сліз,
В країні вже у всьому «обісрація»!
Здолати вірус, цей зелений слиз,
Поможе лиш кривава вакцинація.
Розмістивши цього вірша на своїй сторінці в Фейсбуці я пішов в садок займатися обрізкою плодових дерев. Карантин карантином, але догляд за садом ніхто не відміняв. Так от, забрався я з ножівкою та секатором на черешню, всівся мов шпак, десь так на висоті чотирьох метрів, аж тут задзвеніла мобілка. Дивлюся по коду – дзвінок з Києва, думаю, – Хто ж це мене на черешні знайшов?
– Мирослав Петрович?
– Саме він! – Відповідаю я.
– Вас турбує кіберполіція! Ви щойно розмістили на Фейсбуці допис, він вже набрав тридцять поширень.
– Ну і чудово, – Кажу я.
– Ваш допис не на часі! Він може сприяти поширенню панічних настроїв, то ж ви видаліть його.
Ось така вийшла в мене розмова, досить ввічлива, але з певними вимогами. Завершивши обрізку черешні я рішив глянути,, що там робиться на моїй сторінці і як цей допис може сприяти панічним настроям. Так, є кілька десятків поширень цього вірша тих, хто розуміє загрозу державі від «коронавірусу мізків». Але з огляду на дзвінок, щоб не бути звинуваченим у заклику до насильства і не бути заблокованим, замінив слова «обісрація» на літературне обсервація, хоч так було виразніше, а «криваву» на болючу, та сам вірш видаляти не став.
Та на цьому моя історія з кіберполіцією не завершилася. Зранку, двадцять п’ятого березня у вікно побачив, що біля хвіртки тупцюють два поліцаї. Думаю, що я правильно вживаю це слово – у формі іменника, по аналогії – вчитель, лікар і т.п. Та
все ж чомусь слово поліція сприймаю, а ось поліцай – викликає якесь психологічне напруження. І це бачу не в мене одного, адже всі вживають форму прикметника – поліцейський. Поправте, якщо я не правий.
Так ось ці два поліцаї приїхали за особистою командою якогось генерала скласти на мене адмінпротокол. Я подумав, що за вірш! А ні! Склад вчиненого мною адміністративного порушення , – «11.03.2020 року гр. Вересюк М. П. у соціальній мережі «Facebook» поширив неправдиві чутки щодо»Коронавірусу», що можуть викликати паніку».
Зрозуміло, що за вірш скласти такий протокол було недоречно, адже там панікою і не пахне. А ось «помститися» за вірш, так! Тож послалися на допис, в якому я виклав свої думки, щодо природи виникнення цього вірусу, він і зараз розміщений на сторінці «Коронавірус біологічна зброя?» Не буду багато говорити про абсурдність цього звинувачення, адже згідно ст..34 Конституції України «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір». І це якраз моя думка і викладена моїми словами… Складаючи протокол поліцаї знехтувала конституцією та посягнула на свободу думки і слова, бо ж треба виконувати команду якогось генерала. Я пізніше пожалкував, що не уточнив прізвище цього поліцая в генеральському званні.
Та я хочу звернути увагу на інше. Так ось приїхали поліцаї до мене не по місцю реєстрації, а в село де я самоізолювався по ІР-адресу комп’ютера. Тобто поліція має можливість встановити місцеперебування кожного власника телефону чи комп’ютера.
Але чомусь інтернетшахраїв та крадіїв смартфонів ніхто не ловить, а ось спробувати обмежити права громадян – запросто. Я з цим стикнувся вперше, хоч пишу гостру громадянську поезію давно. Та навіть за часів Януковича ніхто не пробував обмежити публікацію моїх віршів. Хоч читаючи на Майдані мою збірку «Сполох» люди з подивом сприймали, що я наважився таке писати та ще й видати і адекватно оцінюючи ситуацію перепитували, чи не боюся, що мене можуть вбити?
Не було обмежень в публікації і виданні громадянської поезії і за часів президентства П. Порошенка, якою мені потім дорікали в період президентських виборів, що я продався і став «порохоботом». Але критика влади і поливання брудом та оббріхування, це зовсім інші речі. Тому кажу, що я підтримаю Зеленського коли побачу, що він діє як Президент України і захищає її інтереси. Та, на жаль, підтримувати його сьогодні немає за що! Повний провал у всьому.
На мою думку сьогодні влада використовує ситуацію з коронавірусом щоб позбавити суспільство громадянських прав і свобод та приховати свою неадекватність і дії, які суперечать інтересам України. На другий план влади відійшла війна з Московією і щоденні втрати нашої армії. Таке враження, що цей кронавірус є тією соломинкою, схопившись за яку влада намагається приховати та виправдати провальну економічну політику, спад виробництва, невиконання бюджету, неадекватну зовнішню політику і навіть свої злочини. Так, наприклад, за реалізацію за кордон масок і інших засобів захисту населення не покарали нікого. А це рівноцінно тому, як позбавити солдат касок та бронежилетів. Чому тепер цей канал Г+Г і його «зливний бачок» Наталя Мусійчук не репетують, що це мародерство на смертях?
Чому не відповість ніхто за те, що населення двогривневі маски тепер купляє по 20-30 гривень і навіть за таку ціну вони відсутні в аптеках? То чи не є злочином сьогоднішньої влади введення захмарних штрафів в розмірі 17 тис. гривень за появу на вулиці без маски, коли своїми діями саме вона позбавила людей цих масок.
Саме злочинна бездіяльність влади сприяла поширення короновірусу в країні та неналежної підготовки медичних закладів до пандемії. Ми пам’ятаємо з якою помпою і як на цьому піарилися всі, від президента до міністрів, проводилася обсервація наших громадян в Нових Санжарах. І що? А потім без всякого контролю з-за кордону повернулися десятки, сотні тисяч українців, які без всякої обсервації роз’їхалися по всій країні.
Короновірус убезпечив сьогодні владу від протестних акцій і від відповідальності за свої злочини. А як інакше можна розцінити, що ніхто не відповів за порушення законодавства зафіксовані в так званих записах Труби. Це ще не забулося, а на черзі вже записи Єрмака! І президент береться захищати Єрмака лише на тій підставі, що це його друг! А проти депутата, який це оприлюднив, відкривається кримінальна справа за розкриття державної таємниці!? Повний абсурд! Та Єрмака треба було звільнити лише за спробу легалізацію і введення в правове поле так званих ЛНР, ДНР і спробу зробити з Московії спостерігача, а не учасника війни. Тож вже за ці записи Зеленський, який став президентом на лозунгах боротьби з корупцією, кумівством, офшорами – мав би вже вдруге звільнити Єрмака!
Та навіть більше! Після тих недолугих пояснень, які прозвучали з офісу президентства з трьохмісячною затримкою про те що його поїздку до Оману оплатила його дружина, а повернення влада Оману, вже після першого року президентства, він мав би зрозуміти, що своїми діями, навіть діючи несвідомо, він шкодить Україні! І чим довше він буде на цьому посту, тим більшої шкоди завдасть, навіть і не маючи таких намірів. Блазень, ставши президентом, залишився блазнем.
Але вчинити так йому не дасть його оточення. Оточення, яке сценарій фільму і кварталу екстраполює на всю Україну. Свої провали вони намагаються компенсувати посиленням влади, обмеженням прав і свобод громадян тільки заради утримання самої влади. І прояви таких дій, як і виконавці, уже намітилися. Адже неможливо не помітити, як розширилися повноваження головного поліцая – міністра МВС Авакова. Він сьогодні перебирає на себе і питання обсервації і дозволу на польоти літаків за кордон і посилення боротьби з короновірусом. А ось з цінами в Авакова боротися бажання нема. Хто ж бореться з своїми баригами і мародерами?
Ще пару тижнів і в багатьох людей закінчаться засоби до існування. Вже навіть в заможній Італії значно зросла кількість крадіжок в супермаркетах, через безгрошів’я. Як буде вирішувати цю проблему влада у нас, чи є у неї хоч якесь бачення розвитку ситуації і попередження цього? Виявилось, що є ! І дуже цинічне! Влада дозволила працювати кредитним спілкам і ломбардам, передбачаючи, що зубожіле населення буде вимушене за безцінь позбуватись житла, яке зазвичай є заставою для отримання кредиту і збувати найцінніші речі, якими є ювелірні прикраси. Хто їх після завершення карантину або в разі смерті зможе повернути та відбитися від колекторів і де для цього візьме кошти? Ніхто!!! Це одразу нагадує кроки радянської влади під час голодомору, коли щоб вижити, люди за безцінь віднесли в магазини системи «Торгсин» дев’ять тон ювелірних прикрас, вага яких лишень кілька грам. А тепер треба поцікавитись, хто є власником системи кредитних спілок та ломбардів і в чиїх інтересах прийнято таке рішення? Президент сміявся з В. Ющенка за відновлення пам’яті про жахіття та мільйонні жертви українців від голоду та називав його «сеньйор Голодомор». Яке прізвисько отримає від народу тепер він? Думаю, що на «короноірод» вже заслужив.
В тій же Італії влада вирішила випустити з тюрем достроково значну кількість засуджених, щоб убезпечити їх від зараження. А в нас навіть безпідставно звинувачені волонтери і добровольці у вбивстві Павла Шеремета вже майже пів року перебувають під вартою і їх не збираються звільняти від арешту. А за їх арешт пряму відповідальність несе саме Аваков, який разом з Зеленським піарилися на пресконференції з цього приводу.
Я вже не хочу писати про підготовку медичних закладів до прийому хворих на коронавірус. Та в нас хворих в рази більше, чим подається офіційно, адже тестують лише тих у кого вже є прояви захворювання, а не всіх. До яких дій вдасться влада, коли від цієї хвороби стануть вмирати сотнями, тисячами, що збільшить соціальну напругу в суспільстві. І чи не вдасться тоді вона до запровадження надзвичайного стану, як останнього способу утримати владу? Тривожні тенденції для такого сценарію, на жаль, проявляються як у словах, так і в діях влади.
Для тих, хто турбується поширенням панічних настроїв, хочу підкреслити, що це мої думки викладені словами і що свободу думки та слова дає мені ст. 34 Конституції України.
07. 04. 2020 р. м. Вінниця
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871102
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2020
автор: Мирослав Вересюк