Час наврочить сумні
Сірі ночі без ніжності губ,
І цокоче, і ні-
чим розвіяти пізню нудьгу...
Потаємно відкрий
Простір шафи минулих оман.
У шухлядці старій
(розбирать її часу нема,
Доки сніг не мете
По доріжках юначих слідів,
Де усі кладете
Помилки ви свої молоді)
Є смарагдові зблис-
ки коштовних отих камінців,
Що шалено колись
Так жадав, що і недолюбив,
Здобував, і здобув,
І дорогою знов розгубив,
Крім оцих, що вже бу-
дуть на спомин довічно тобі...
...ну а ви, ті що є
Камінцями, відкриєте ша-
фи свої зі скеле-
тами (може чиясь-то душа
Ще сумує у них,
Прохолодні мої... Камінці...)
Спомин серця застиг...
Щось солоне тече по щоці...
...нАщо спомини ті
Про безцінне всередині шаф?
Ну а втім... Ну а в тім...
Час збирати каміння... І- ша!
© Copyright: Серго Сокольник, 2020.
Св.№120040609109
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871100
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2020
автор: Серго Сокольник