В дзижчанні, дзвоні, гуркотінні
Чомусь вчувається набат...
По життєдайних вен сплетіннях,
Весна прогонить сурогат.
Вороже сонце вечір вкрало,
Теребить землю, мов чужу,
Вона ж, чекаючи на рало,
Приймає прах і сліз іржу.
Скипає небо над ріллею,
Птахи сполохано знялись.
Неначе пещена лілея,
Бліда душа летить увись...
Гуде земля, б’є дощ в татами,
Чи ж він очищення несе?..
Під три чорти такі реклами!
По три “Прости” на кожне “Все”!..
Не пахне цвіт німого квітня,
Лиш страху й диму аромат.
І б’є весна у свій всесвітній,
Гулкий, надщерблений набат!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871043
Рубрика: Нарис
дата надходження 07.04.2020
автор: Юлія Мальована