ВДИХНИ У МИТЬ ЖИТТЯ
Вже відлетіли журавлі у даль
І неждано прийшов листопад.
Опадає, листя... Tуга, печаль-
І у білих снігах зацвів сад.
Зима запрягла білі коні
Рожеві мрії понесли вітри .
Стою ,як тополя у чистім полі
І мерзну, від кристальної сльози .
До моїх ніг, встеляє килим зима
Лютує ,мороз... мете, хуртовина.
Я під снігопадом стою одна
Душа ,плаче як мала дитина.
Шукаю ,свій рай- бабине літо
По між хмарин сонечко ясне.
Метелиця, засніжила віти
І багряне листя золоте.
О ,так далеко ще до весни!
Коли червоний мак зацвіте.
Тополі насняться ясени
У травах, щедре літо молоде.
Прийде , юна весна оживе надія !
Мріями заколосяться жита.
І душа розквітне як лілія
Я вдихну, у чудову мить життя.
М .Чайківчанка.
2017 05 05
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871041
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2020
автор: Чайківчанка