Задивилось небо у джерельну воду
Синьоокий погляд впав у глибочінь…
Хусткою накрило голі ще дерева,
Щоб була чарівна аж на дні їх тінь.
Кришталево-чиста , бє десь під горою…
Дзеркалом з’явитись хоче на цей світ.
Тут лише притихла, сповнена жагою…
Серед казки древніх і гіллястих віт.
Що там в підземеллі, не розкаже людям…
Лиш снагу дарує, сили у стократ…
Щоби мали віру і стремління в грудях
Через роки нею напувать внучат.
Мрії і бажання прийме в свою душу
Сколихне на хвильках і сховає в мить…
Всі печалі ваші заховає в мушлю
Може хто це й бачить,… як поталанить.
А як сонце сяде дереву на плечі,
Віти із джрельця місяць прибере…
Свіжістю водиці пахне в лісі вечір,
До світанку в тиші джерело замре
Фото автора
Л.Таборовець
06.04.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871030
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2020
автор: Любов Таборовець