Сиджу і мрію про день з тобою.
Щоб так, за руку, не за стіною.
Щоб обійняти тебе рукою,
Щоб заховати тебе собою …
Від того вітру, від того суму,
Від пересудів, людського глуму,
Не озиратись на чиїсь кпини,
Людина прагне в обійми людини.
Щоб непомітно, хоч ненароком,
Щоб одним подихом, щоб одним кроком,
Не озиратись на світу стіни,
На тих, що схожі тепер на машини …
Сиджу і мрію про ніч з тобою,
Щоб міцно-міцно і дуже ніжно,
І кожним рухом чи жестом говорю,
Побудь зі мною, ще зовсім не пізно …
А десь злітають у небо машини,
І ми нездатні на дитячі образи,
І хочуть любові навіть клітини,
І зовсім щирі думки і фрази …
Десь на руїнах штучного світу,
Ми зовсім не дві віртуальні людини,
Губами до губ прості привіти,
Ми ж люди. Не просто якісь машини …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871015
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2020
автор: Дружня рука