Шматочок хліба я колись міняв на сухаря,
Важкі часи тоді були, після війни земля.
Хто корівчину мав в сім’ї, той вижити зумів,
А хто не мав, той просто жив при співі цвіркунів.
Голодний люд кормив ставок, поля, грабовий ліс,
Я корівчину пас тоді і біля неї ріс.
Радів суницям і грибам, які додому ніс,
Жили, як всі і в час такий, чомусь жили без сліз.
А що тепер? Іде війна, окрім війни - біда,
Та доброти в людей тепер немає і сліда.
Ось так живе пригноблений народ -
Немає ні достатку, ні свобод.
А ворог суне й суне із кремля…
Занепадає матінка земля…
Лиш нарікання линуть звідусіль,
Чомусь на рани людям сиплють сіль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870962
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2020
автор: Віталій Назарук